Скільки поколінь українців, слухаючи чи то співаючи народних пісень, відчували неймовірне піднесення і хвилювання душі, сміялися невтримно і плакали, бо в тих піснях – саме наше життя з усіма радостями і негараздами.
Народні пісні стали окрасою багатьох літературних творів. Усім відома п’єса І.П. Котляревського «Наталка Полтавка» унікальна тим, що до неї увійшло чимало українських народних пісень. Кумедний діалог молодої дівчини із старим дідуганом, що переказаний у пісні, яку виконує пан Виборний, веселить до сліз.
Разом з тим пісня порушує вкрай нагальну і в наш час проблему нерівних шлюбів. Молоді красуні в гонитві за омріяним багатством йдуть на шлюб зі старим заможним нелюбом, втрачаючи можливість насолоджуватися молодістю й радіти життю. Не позаздриш і долі чоловіка, коли молода дружина співає: «Ти в запічку: кахи-кахи, я з молодим: хихи-хихи».
Історія пісні «Ой під вишнею, під черешнею…»
Авторство слів пісні «Ой під вишнею…», як свідчить більшість літературних джерел, належить засновнику нової української літератури, авторові «Енеїди» та «Наталки Полтавки» Івану Котляревському.
Однак є цікаві літературознавчі розвідки, що свідчать про те, що І.П. Котляревський лише впорядкував один із варіантів народної пісні й увів його до свого безсмертного твору, а сама пісня є дійсно народною. Деякі натяки на авторство зашифровано в самому пісенному творі.
Якщо придивитися до перших літер початкових рядків – вийде ОСІП (Йосип). Ця пісня, найімовірніше, стала народною десь у ХVІІ- ХVІІІ столітті (доба Бароко). Такі словесні іграшки (акровірші тощо) були на той час дуже модними. Очевидно, автор розважився. Погодьтеся, дуже вдало! Пісня живе вже кілька століть.
Ой під вишнею, під черешнею
Стояв старий з молодою, як із ягодою.
І просилася, і молилася:
Пусти мене, старий діду,
На вулицю погулять!
Багато українських виконавців включали пісню «Ой під вишнею…» до свого репертуару. Особливо запам’яталася вона у виконанні тріо Маренич.
Також послухаємо версію квартета «Явір».
Текст пісні «Ой під вишнею, під черешнею…»
Ой під вишнею,
Під черешнею
Стояв старий з молодою,
Як із ягодою.
І просилася,
І молилася:
– Пусти мене, старий діду,
На вулицю погулять!
– Ой і сам не піду,
І тебе не пущу,
Бо ти мене, старенького,
Та й покинеш на біду.
Куплю тобі хатку,
Іще сіножатку,
І ставок, і млинок,
І вишневенький садок!
– Ой не хочу хатки,
І ні сіножатки,
Ні ставка, ні млинка,
Ні вишневого садка!
Ой ти, старий дідуга,
Ізогнувся, як дуга,
А я молоденька,
Гуляти раденька!
Ой ізгиньте, пропадіте,
Всі старії кості,
Не сушіте, не крушіте
Мої молодості!
Ти в запічку: кахи-кахи,
Я з молодим: хихи-хихи.
Ой ти все спиш, а я плачу,
Тільки літа марно трачу!
