Червоне – то любов, а чорне – то журба…
Ці слова відомі кожному. В уяві постає не лише улюблена пісня, а й інші витвори народного мистецтва – славетні українські вишивані рушники, на крилах яких переплелися чорні та червоні візерунки.
У пісні відомих українських авторів – композитора Олександра Білаша та поета Дмитра Павличка – відображено життя людини від перших кроків на рідній землі і до часів першої сивини на скронях. І кожен крок супроводжували материнські обереги – рушники, хустки, сорочки, вишивані чорними і чорними нитками.
Завдяки своїй мелодійносты, ліричності, задушевності пісня «Два кольори» стала народною, улюбленою. Як червоні та чорні нитки на рідних до болю матусиних вишиванках поєднуються і переплітаються в людському житті радість і печаль, любов і розлука, щастя і журба.
Історія створення пісні «Два кольори»
Дата створення пісні відома достеменно. Як згадував сам Дмитро Васильович Павличко, 29 лютого 1964 року вони з Олександром Білашем були учасниками чергового з’їзду комсомолу в Києві. У великій урочистій залі молоді делегати дещо нудьгували, доки не впала в очі Білашеві молода жіночка, на плечах якої красувалася дивовижна хустка з яскравими червоними трояндами на чорному тлі.
«Червоне – то любов, а чорне – то журба», – експромтом виникло в Павличка, якому хустка навіяла спогади про рідне село Стопчатів, що в Косівському районі на Івано-Франківщині. Просто на колінах була написана перша строфа:
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками…
Прочитавши перші рядки другові, побачив, як той був уражений. Негайно покинули «урочистості» й поїхали у Ворзель, що під Києвом, до Будинку творчості. Там за півгодини народилася чудова пісня, яку заспівав сам Олександр Білаш.
Ось так народилася головна пісня талановитого творчого тандему, що стала улюбленою для багатьох поколінь українців.
Виконавці пісні «Два кольори»
Першим професійним виконавцем пісні став Анатолій Мокренко, він заспівав її на засіданні художньої ради Українського радіо, яка давала дозвіл на запис та подальшу трансляцію в ефірі.
В різні роки пісню «Два кольори» співали десятки відомих артистів. Серед них Дмитро Гнатюк, Василь Зінкевич, Злата Огневич, Марія Яремчук, Василь Сліпак, Віктор Павлік, Таїсія Повалій та інші.
Олег Скрипка вирішив зробити геніальні рядки пісні зрозумілими жителям усіх країн, тому записав пісню «Two colors» і презентував її на радіо у США, Великій Британії та Австралії. Співачка Alexa Heinze виконала пісню «Два кольори» французькою мовою.
Пісня «Два кольори» увійшла до однойменного альбому відомої американської співачки українського походження Квітки Цісик.
Радянська цензура проти пісні «Два кольори»
Рядки «Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому…» викликали заперечення: людина дожила до сивини, і не має що привезти додому – вона з тюрми повертається? Худрада винесла вердикт: не допускати до запису на радіо. На щастя, врятував тоді пісню відомий співак Дмитро Гнатюк.
Партійно-радянська цензура вбачала в пісні ознаки націоналістичного гімну ОУН, оскільки співзвучними вважали слова:
Наш прапор червоно-чорний. Червоний – то добро, а чорний – пекла дно…
Авторів «розпинали» за неї, однак вони переконували, що рушники однаково вишиті червоними і чорними нитками і на Полтавщині, і на Галичині, що пісня ця про людське життя і вони нізащо не відцураються від неї.
Цікаві факти
- Відоме ім’я жінки, чий образ надихнув поета–пісняра. Це була ланкова-кукурудзівниця з села Бочківні Хотинського району Чернівецької області Любов Молдован, яка пізніше стала відомим ученим, доктором сільськогосподарських наук.
Текст пісні «Два кольори»
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними
Червоними і чорними нитками.
Приспів:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісти життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Щасливії сумні мої,
Щасливі і сумні мої дороги.
Приспів
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому.
Приспів
