Наприкінці вісімнадцятого століття Гетманщина була остаточно ліквідована. В складі Російської імперії українському народу було вкрай скрутно, і люди відверто сумували за часами Війська Запорозького та втраченими вольностями. Ця туга відбилася у багатьох музичних творах того часу. Їй присвячена пісня «А вже років двісті», також відома під назвами «А вже років триста», «А вже літ більш двісті» та іншими.
Історія створення пісні «А вже років двісті»
Дехто вважає, що це народна українська пісня, але це помилка. Автор композиції — Анатолій Свидницький. Він написав пісню у п’ятидесятих роках дев’ятнадцятого століття. Згодом вона розлетілася по всій Україні і навіть за її межами.
Іван Франко опублікував скорочену версію слів пісні «А вже років двісті» у 1901 році. Каменяр зазначив, що твір набув популярності на Галичині уже в шістидесяті роки, тобто через десять років пісня його народження.
Цікаво, що Франкові текст пісні передав Володимир Антонович, а той почув її від автора. Далі коментар Антоновича:
…тихим голосом став он співать мені дві пісні, яких досі не чув ніколи, а котрі змістом своїм зробили таке сильне вражіння, що я, ушам своїм не вірячи, забув і місце де сидів, і людей, з котрими балакав. Се були только што зложені Анатолієм дві його пісні – «Вже больше літ двісті як козак в неволі» та «В полі доля стояла, бровоньками моргала».
Пісня довгий час перебувала під категоричною забороною російських цензорів. В СРСР також її забороняли та карали виконавців твору.
Наприкінці вісімдесятих, коли радянська влада втрачала силу та вже не так прискіпливо контролювала українську культуру, різні виконвці почали включати цю композицію в свої виступи. Наприклад, її виконував народний хор «Чумаки» з Києва.
Виконавці пісні «А вже літ більш двісті»
Послухаємо версію гурту Божичі.
KOZAK SYSTEM & TARAS CHUBAI виконали пісні під назвою «А вже років 300»
Цікаві факти про пісню «А вже років двісті»
- Вважається, що її слід співати гнівним голосом.
- Класичний варіант виконання передбачає три голоси.
«А вже років двісті» FAQ
- «А вже років двісті» – це народна пісня?
Ні, це не так. Її написав Анатолій Свидницький. Але слід розуміти, що пісня відома у багатьох версіях, які переробив та дописав народ.
- Хто написав пісню «А вже років двісті»?
Слова і музику створив Анатолій Свидницький.
- Коли була написана пісня «А вже років двісті»?
Датою створення композиції називають п’ятидесяті роки дев’ятнадцятого століття.
- Хто першим опублікував пісню «А вже років двісті»?
У 1901 році її видав Іван Франко. Вважається, що це перша публікація слів твору.
Текст пісні «А вже років двісті»
(Це лише один з чисельних варіантів слів пісні.)
Вже більше літ двісті,
Як козак в неволі.
Понад Дніпром ходе,
Викликає долю:
– Ой, вийди, вийди, із води,
Визволь мене, серденько, із біди.
Визволь мене, серденько, із біди.
– Не вийду, козаче,
Не вийду, сокóлю.
Хоть рада, не можу,
Бо й сама в неволі.
Ой, у неволі, у ярмі,
За московським калауром у тюрмі.
За московським калауром у тюрмі.
У тюрмі, в кайданах
Од часів Богдана.
Од нього самого,
В неволю віддана.
Ой, ти Богдане, гетьмане,
Запродав ти Україну і мене,
Запродав ти Україну і мене,
Мене молодую,
козацькую долю,
Запродав в тяжкую,
Московську неволю.
Ой у неволю в кайдани
Нерозумний гетьмане Богдане!
Нерозумний гетьмане Богдане!
Ти вмер, то й добре
Лежать де лежати.
А встань подивися,
Де вкраїна-мати,
Де наші коні – соколи,
Та де козаченьки як орли!
Та де козаченьки як орли!
на панщині в кузні,
В великій неволі,
Замість того щастя,
Замість тої долі,
Ой обступили навкруги,
Як ті чорні хмари вороги!
Як ті чорні хмари вороги!
Тяжкії вороженьки,
Ще й тяжчая туга.
Як вітер повіє,
З Великого луга,
Кинь плуг козаче, бери ніж
Там де здибав воріженька та й заріж!
Там де здибав воріженька та й заріж!
Зроби з серпа спис,
А з коси – шаблюку,
Души воріженька,
Де здибав, гадюку,
Ой души, брате, ріж, коли,
Щоб не смердів на Вкраїні, запали!
Щоб не смердів на Вкраїні, запали!
Тоді всі святії,
І сам Бог святий із неба,
Пошлють тобі долю,
З неволі до тебе,
Ой, Залізняче, де ж ти де,
Промов хоч словечка до людей!
Промов хоч словечка до людей!
Промов як за тебе,
Ножі то святились,
Як було лядські
по майдані ходились
Ой хто не баче, не чує,
Ой як Москва в Україні панує!
Ой як Москва в Україні панує!
І з ратищ козацьких,
Серпи покували,
А гострії шаблюки,
На коси зміняли,
А дітей наших, всіх на гурт,
У рекрути незабаром заберуть!
У рекрути незабаром заберуть!
Ідуть наші діти,
У світ очі дерти,
Вертайтесь до роду,
Не жить хоч умерти,
Ой із чужої сторони,
Ізходітесь Україну боронить!
Ізходітесь Україну боронить!
Повій буйний вітре,
З лісів та на лози,
Навій добрим людям,
Навій добрий розум,
Ой повій вітре та скажи,
Козаченьку, не сподівайсь на чужих!
Козаченьку, не сподівайсь на чужих!
Не надійсь на князів,
сини чоловічі,
Бо долі в неволі,
Не бачили ввічі,
Ой, Боже, слово з рода в род,
Нема дущіх і сильніших за народ!
Нема дущіх і сильніших за народ!
