Відома українська пісня «Марічка» – це яскравий приклад того, як твір, написаний реальними авторами, став народним. Люди вже й забули, хто написав слова, а хто – музику. Композитору Степану Сабадашу и поету Михайлу Ткачу вдалось створити пісню, що протягом десятирічь є музичним символом України, яка протягом всього свого існування відстоює свою свободу і незалежність.
Від появи до того дня, як вона була вперше виконана на високому рівні, пройшло довгих десять років, хоча й прозвучала через п’ять років після написання у виконання студентського квартетом на регіональній сцені. Варто знати, що першим відомим виконавцем став чехословацький головний духовий оркестр Міністерства внутрішніх справ та його соліст Ян Соумар, який заспівав пісню зі столичної сцени.
Історія створення пісні «Марічка»
Пісні «Марічка» випала щаслива доля стати провісником нової національної музичної лірики. Визнані шедеври української пісні «Два кольори». «Ясени», «Пісня про рушник». «Білий сніг на зеленому листі» написані були пізніше.
Саме в цій пісні вперше прозвучало привселюдне пристрасне любовне зізнання, зробивши справжній переворот в часи, коли в пошані були маршові ритми, закличні інтонації та пафосні мелодії. В коханні до реальної україночки зізнавався сам автор.
Так склалося, що мелодійне ім’я Марічка було увічнене Михайлом Коцюбинським в його «Тінях забутих предків», а згодом Сергієм Параджановим у однойменному фільмі. В час появи пісні воно набуло ще більшої популярності.
Друкувались плакати та листівки з віршом та нотами. Новонароджених красунь батьки називали цим ім’ям. З’являлись музичні ансамблі та кафе, найменовані Марічками. До речі. Автор також мав доньку з цим ім’ям.
Михайло Ткач, будучи студентом Чернівецького медінституту, потрапив на практику в лікарню містечка Путилова, що на березі мальовничої річки Путилки.
Хлопці-практиканти бігали через кладку на інший берег, де відбувались молодіжні вечірки. Далі краще надати слово для спогадів самого майбутнього автора майбутнього українського пісенного шедевру:
Насправді, була така жінка, Марічка, яка працювала у нас в лікарні на кухні, а нас лікар прикріпив до харчоблоку… і він нам віддав приміщення для майбутнього моргу, щоб ми там поставили свої ліжка… А на кухні куховаркою працювала дівчина, яку звали Марічка. Ну і знаєте, як студенти, почали хвалитися, що серед них є поет. Ну і вона пожартувала, хай напише мені вірша, тоді буду вас усіх гарно харчувати. І я прийшов додому і спробував написати. Але сон бере своє, і коли… удосвіта прокинувся і згадав, що мені треба іти звітувати, чи я поет, чи ні. Вона сказала, я хочу перевірити. І ось так вірш написався. З гумором трохи…, з веселим настроєм.
Вона дуже гарна була, хоча я не мав право до неї залицятися, бо я вже був одружений, я дуже рано одружився, але якби я не був одружений, може б у нас щось і вийшло. Але така симпатія між нами була, звичайно. Вона, до речі, ще жива, слава богу,… у місті Путилі ще живе і, кажуть, ще досить ще тримається, гарно дуже виглядає.
Хода пісні «Марічка» до популярності
В одному з чернівецьких часописів був надрукований вірш молодого автора. Тоді ж з’явилось і оголошення будинку народної творчості про оголошення конкурсу на кращу музику до цього твору. Претендентів було чотири десятки, серед яких обрали музику, автором якої був студент Чернівецького музичного училища Степан Сабадаш. Композитор виграв тим, що була використана частина мелодії до карпатської пісні «На поточку прала, на вербочку клала», відштовхнувшись від якої зумів майстерно розгорнути власну музичну палітру.
Далі з’явилась негласна заборона пісні, що тривала протягом п’яти років. Однак пісня звучала скрізь. Перше офіційне виконання було здійснене студентським квартетом Чернівецького університету. А потім було її звучання в Україні, Канаді, Югославії, Чехії, навіть в Африці, але, насамперед, у Канаді.
«Марічка» стала народною, обростала вигадками та легендами, були навіть казуси, які породжувались і поширювались. Про один з них розповідав сам Михайло Ткач:
В тій же Канаді знайшовся дуже мудрий чоловік, який вирішив мене звинуватити, що я не є автором «Марічки». Що цю пісню ніби створили ті, хто сидів у концтаборах і в тюрмах. І от був наведений текст, який вони нібито написали, де сказано, що, мовляв, радянська влада заангажувала Михайла Ткача. Що б він зпрепарував цей текст. «Як з табору вийду, за дротами стану». Мовляв, для тих людей, які, були незаслужено засуджені в ті тоталітарні часи, для них Марічка була образом України.
Кожне десятиліття, кожний виконавець надавав цій пісні своє звучання. Але при цьому «Марічка» завжди залишалася української народною піснею.
Виконавці пісні «Марічка»
Як відомо, офіційно зі сцени рідного міста пісня «Марічка» прозвучала у виконання студентського квартету Чернівецького університету, хоча на місцевому рівні вона була популярною відразу після написання.
З сцени Києва, хоч і не в залі, а на виставці, вона пролунала в жовтні 1960 року. Виконавцем став згаданий вище оркестр МВС Чехословаччини. Цей факт додав ще більше популярності пісні, яку написали молоді поет та композитор, які зуміли тонко передати почуття.
60-70-ті роки принесли пісні та її авторам перемоги в багатьох конкурсах. Серед виконавців буди солісти і хори, естрадні ансамблі та симфонічні оркестри. Тогочасна ідеологія не змогла зупинити переможну ходу цього музичного символу України.
Її виконавцем був Буковинський ансамбль пісні і танцю. Потім до репертуару її включив Дмитро Гнатюк, який вже на початку 60-х років минулого століття мав неабияку популярність. Виконання пісні визнаним метром вважається канонічним і сьогодні.
В різні роки пісню виконували Василь Зінкевич, Михайло Хома, Арсен Мірзоян, Олександр Таранець, вокальний квінтет Хрещатикбуд та інші.
Цікаві факти про пісню
- Сам вірш вперше прозвучав зі сцени під час святкування Виходу на полонину влітку 1954 року. Його прочитав сам автор.
- Музика до вірша була написана Степаном Сабадашем в 1955 році.
- В Чернівцях в 1960 році композитором Степаном Сабадашем був створений народний ансамбль, названий «Марічкою» на честь пісні. Двічі народний колектив презентував Україні на різних континентах.
- Пісня присвячена 18-річній Марії Кисилиці, яка в ті роки працювала на лікарняній кухні. Вона сподобалась майбутньому автору слів.
- В довоєнні часи грою Степана Сабадаша замилувалась сама румунська королева, яка пропонувала його перебратись до Бухаресту. Відмовився і залишився в Україні.
- Чи було кохання між автором слів та головною героїнею? Відповіді так ніхто і не отримав.
Текст пісні «Марічка»
В’ється, наче змійка, неспокійна річка,
Тулиться близенько до підніжжя гір;
А на тому боці – там живе Марічка,
В хаті, що сховалась у зелений бір.
Як з кімнати вийде, на порозі стане,
Аж блищить красою широчінь ріки,
А як усміхнеться, ще й спідлоба гляне:
“Хоч скачи у воду!” – кажуть парубки.
Не питайте, хлопці, чом я одинокий
Берегом так пізно мовчазний ходжу.
Там, на тому боці, загубив я спокій,
А туди дороги я не находжу.
Та нехай сміється неспокійна річка,
Все одно на той бік я путі знайду.
Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко?
Я до твого серця кладку прокладу.
Акорди пісні «Марічка»
Am E
В’ється, наче змійка, неспокійна річка,
F Dm E
Тулиться близенько до підніжжя гір.
E7 Am Dm F
А на тому боці, там живе Марічка,
Dm Am E7 Am
В хаті, що сховалась у зелений бір.
