Весільні пісні — це окремий, дуже об’ємний та надзвичайно цікавий шар української фольклорної музики. З давніх давен без пісень не обходиться жодне весілля в Україні. Більшість з них веселі та жартівливі, але є й сумні композиції.
Про одну з найвідоміших народних весільних пісень йдеться в статті.
Історія створення пісні «Тиха вода»
Як це завжди буває с фольклорними піснями, точна дата написання цього твору невідома. Ім’я автора (або авторів) історія також не зберегла.
Щодо місця народження композиції думки розходяться. Одні кажуть, що її мала батьківщина — Закарпаття, інші стверджують, що вона народилася на Лемківщині.
В наші дні вона популярна у багатьох регіонах України. Якщо ви були на сільських весіллях, ви напевне чули «Тиху воду».
Про що пісня «Тиха вода»?
Слова пісні відомі у різних версіях, але сюжет зазвичай незмінний. Закохана дівчина жаліється, що її наречений довго обіцяв одружитися на ній, але потім вибрав собі іншу дружину.
В деяких варіантах тексту головна героїня погрожує вкоротити собі віку.
Виконавці пісні «Тиха вода»
Це давня і дуже відома народна пісня. Її співали числені популярні артисти.
Послухаємо, як співала «Тиху воду» Раїса Кириченко.
FAQ про пісню «Тиха вода»
- До якого жанру належить пісня «Тиха вода»?
Це українська народна композиція із категорії весільних пісень.
- Хто і коли написав пісню «Тиха вода»?
Автор і дата створення пісні невідомі.
- Де з’явилася на світ пісня «Тиха вода»?
Дослідники українського фольклору вважають, що вона виникла на Закарпатті або Лемківщині.
Текст пісні «Тиха вода»
Останні два рядки кожного куплету по два рази.
Тиха вода, тиха вода гей лем на бескиді,
Давно була, давно була з милим на бесіді.
Рада би я, рада би я ту водицю пити,
Рада би я, рада би я з милим говорити!
Казав милий, казав милий, що мене попросить,
Як на горі, як на горі пшеницю покосить.
Він покосив, він покосив, вже й осінь минає,
Він ся женить, він ся женить, а мене лишає.
Бодай же тя, мій миленький, в боці закололо,
Що так скоро твоє серце мене позабуло!
Не забув я, не забув я, лем собі думаю −
Не з тобою, не з тобою говорити маю!
Не рви, милий, не рви, милий, солодкі малини,
Та й не люби, та й не люби нараз дві дівчини!
Дві дівчини, дві дівчини − то велика зрада.
Одна плаче, одна плаче, друга тому рада.
Ой журився мій миленький, як мене любити,
А тепер вже він ся журить, як мене лишити.
Є у мене коло хати зелена отава.
Не журися, мій миленький, я тя лишу сама.
